голова

-и́.

1) ж. Частина тіла людини або тварини, в черепі якої міститься головний мозок.

••

Ада́мова голова́ ент. — великий нічний метелик із родини сфінксів.

В голова́х — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову.

Го́лову лама́ти — намагатися зрозуміти що-небудь; вирішувати складне питання.

Го́лову прихили́ти де, куди — мати пристановище.

Го́лову схиля́ти — а) (перед ким) підкорятися кому-небудь; б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь.

2) ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. || перен. Розум, свідомість. || Розумна людина. || Про людину як носія певних якостей.

••

Го́лову втрача́ти — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти.

3) Одиниця ліку худоби.

4) Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини.

5) ч. і ж. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін.

6) ч. і ж. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. || У дореволюційній Росії та Україні – керівник деяких виборних органів.

7) ч. і ж. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів.

8) ч. і ж., перен. Основне, головне в чому-небудь.

9) ч. і ж., перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі.

10) ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається.

11) ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. Голова сиру. Голова цукру.